Українська література

 Тема.           У чому щастя людини?
            ( за твором І.П.Котляревського «Наталка Полтавка» ) 
                     
Мета: охарактеризувати образи п’єси; порівняти бачення щастя людей 19ст. і нашого часу;
розвивати вміння відстоювати людську гідність, власні принципи; грамотно висловлювати свої думки, почуття; робити висновки, узагальнення; виховувати почуття гордості за національну культуру; прищеплювати любов до театру, інтерес до наслідків особистої праці.
Тип уроку: урок систематизації та узагальнення матеріалу у інтерактивній технології
Обладнання і програми: ПК, Power Point.

Людина така, яке її уявлення про щастя.

Василь Сухомлинський

З цієї народної першоп’єси кожне нове покоління
черпає науку почуттів, моральні взірці кохання,
людської краси, благородства.
                                                              О. Гончар


                              Хід уроку

І.Мотивація навчальної діяльності учнів.
 1. Притча «Щастя з глини»
Бог зліпив із глини людину, і залишився в нього невикористаний шматок.
-         Що ще тобі зліпити? – запитав Бог.
-         Зліпи мені щастя, - попросила людина.
Нічого не відповів Бог, тільки поклав людині в долоню решту глини.

2. Бесіда
- Чому Бог не дав людині готове щастя?
- Навіщо його ліпити самому?
 - А як вважаєте ви,  що ж таке щастя?
 Висловте свою думку одним словом.
(Гронування)
                                 
 


Щастя
 



Учитель:як бачимо, погляди на цю вічну, як світ, проблему дуже відрізняються, бо кожна людина щастя вбачає в чомусь іншому.  Але тут записане ваше бачення щастя, тобто ми бачимо, як розуміють щастя люди 21ст.
Звичайно, і до нас люди задумувались над тим, що таке щастя.

 Шукали щастя і  герої п’єси  І.Котляревського «Наталка Полтавка»

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

Учитель:на сьогоднішньому уроці ми з вами спробуємо зрозуміти, у чому ж вбачали щастя персонажі п’єси « Наталка Полтавка», а також зможемо порівняти бачення щастя людей 19ст. і нашого часу.

    Запис теми у зошиті
—              Що ми повинні зробити на уроці, щоб розкрити це питання?
—              характеризувати ;
—              аналізувати ;
—              обґрунтувати ;
—              порівнювати ;
—              висновки.

ІІІ. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

1.Пригадайте, які персонажі діють у творі?
-А ось так виглядають наші герої в екранізації п’єси «Наталка Полтавка» Кадри з фільму-опери (1978р.) режисера Лева Колесника  (слайди)


2. Робота в четвірках
Дати відповідь на питання «У чому вбачають щастя персонажі п’єси «Наталка Полтавка», заповнивши таблицю
Образ-персонаж
Наприклад
Цитата




6 груп (5-7 хвилини)

1-ша група .У чому вбачала щастя Наталка?
2-га група . У чому вбачала щастя Горпина Терпилиха?
3-тя група.   У чому вбачає щастя Петро?
4-та група. У чому вбачав щастя Микола?
5-та група. У чому вбачав щастя возний Борис Тетерваковський?
     6-та група. У чому вбачав щастя виборний Макогоненко?


3. Презентація роботи у групах

Герої п’єси щастя
вбачають…


Орієнтовні відповіді:
1-ша група .У чому вбачала щастя Наталка?
                                         ( У коханні; добробуті матері)

Додаткові питання :
-Що у характері Наталки дозволило вам вважати , що вона вбачала щастя саме у коханні ?
- Яким вбачає для себе Полтавка майбутнє родинне життя?
(Наталка створила свій ідеал родинного щастя; «жити люб’язно і дружно, бути вірним до смерті і помагати один одному.» вона згодна весь вік не знати розкошів, аби весь вік звікувати з коханим).
-Через що, на думку Полтавки, соціальна нерівність є суттєвою перешкодою для подружнього життя?
(Коли бідна дівчина стане дружиною багатого, то "така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою"). 

-Якщо Наталка вірна Петру, то чому вона віддає рушники возному? Чи не суперечить цей вчинок її поглядам і характеру?
(Не маючи звістки 4 роки від Петра, Наталка піддається умовлянням матері, подає рушники возному. Мати постійно плаче, дорікає Наталці: «Бідність, сльози і перебори твої положать мене у домовину».  І Наталка задля спокою матері вирішила подати возному рушники. Вона і досі любить Петра, але каже неньці: "Я покорюся вашій волі, перенесу своє горе, для спокою матері треба все перенести". Дівчина не зрадила коханого, не відреклася від своїх щирих почуттів до Петра, але змушена так вчинити, бо дуже жаль матері. Заради рідної матусі Наталка навіть готова піти заміж за нелюба).
     -Чи бореться вона за своє щастя ?
-Які риси характеру допомагають їй у боротьбі за щастя?
(Рішуча, щира, мужня, вона прямо і відверто заявляє про своє небажання зв'язати долю із нелюбом, висловлює свої погляди, захищає і відстоює їх, підкидаючи все, що стоїть на її шляху).
2-га група . У чому вбачала щастя Горпина Терпилиха?
                          (У достатку, матеріальному благополуччі)

Додаткові питання :
-Що саме наштовхнуло вас на таку думку?
(Свій материнський обов'язок Терпилиха бачить у тому, щоб видати свою дочку за заможного чоловіка. «Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати,— каже вона Наталці.—...Я тобі не ворог». Стара селянка вважає, що прагнення Наталки одружитися з Петром — результат легковажності життєвої недосвідченості молодої дівчини. вона прагне тільки одного, щоб її єдина кохана дитина не зазнала горя від бідності).

-Єдиним виходом з бідування родини мати вважає шлюб Наталки з розрахунку. Про кого дбає Терпилиха - про  дочку чи про себе?
(Розуміння щастя Терпилихи зовсім протилежне Наталчиному: для неї воно — в достатках. У минулому багата, а тепер дуже бідна, вона добре знає перевагу багатства над бідністю. Терпилиха бачить, як її дочка б'ється над чужою роботою, щоб забезпечити матір, і цінує це. Але, добре знаючи сучасні їй умови життя, вона прекрасно розуміє, що чесною працею злиднів не позбутися).
-Чи поділяєте ви погляд героїні, що у злиднях щастя немає?

3-тя група.   У чому вбачає щастя Петро?
                                        (У благополуччі близьких людей)

Додаткові питання :
-Чому ви так думаєте? Яким був Петро?
(Хоч Петро з'являється на сцені тільки на початку II дії, про нього ми знаємо вже багато: він сирота, годованець сім'ї. Терпели­вий, чесний і працьовитий, але бід­ний. Мати Наталки, на очах якої виростав Петро, з теплотою каже: «Добрий парубок... він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злид­нів не можна». Коли Наталка і Пет­ро виросли, то щиро покохались. Та батько Наталчин незлюбив його через бідність, і Петро пішов зароб­ляти гроші, щоб одружитись із Наталкою. Став бурлакою («тиня­юсь од села до села», «Був я і у моря, був на Дону, був на лінії, заходив і в Харків»), у важкій праці заробля­ючи гроші,... щоб багатому Терпилові показатись годним його доч­ки». У важких поневіряннях світи­ло йому Наталчине кохання'. Воно було єдиною відрадою. І ось через чотири роки повернувся з грішми, але застав Наталку … засватаною).
-Як поводиться Петро, довідавшись, що його кохана зару­чена?
(Петро приголомшений страшною звісткою, проте вмов­ляє Наталку не йти проти волі ма­тері: «Покорися своїй долі, послу­хай матері, полюби пана возного і забудь мене навіки»).

-Чи не здивувало вас, що Петро так легко відмовляється від Наталки?  Як ви оцінюєте такий вчинок?
(Потрапивши в складну жит­тєву ситуацію, Петро відмовляєтеся від боротьби за своє щастя.
Петро відмовився від одруження з коханою, тому що  боїться Наталці завдати неприємностей, в нього переважають людська доброта, християнське смирення, всепрощення. Лише твердість і рішучість Наталки ря­тують його).


4-та група. У чому вбачав щастя Микола?
                                                                              (У вольності)

Додаткові питання :
-Які риси характеру Миколи наштовхнули вас на такий висновок?
Микола любить рідний край, радіє навколишньому світу і гарним людям, змінам, які відбуваються для загального добра. Він задоволений, що в Полтаві проходить велике будівництво: упорядковуються вулиці, зносяться старі будинки, а на їх місці споруджуються нові, прокладаються тротуари. У своїх піснях він висловлює патріотичні почуття, славить боротьбу проти ворогів.
Життєвий досвід дає змогу Миколі правильно оцінити людину. Він вгадує в Наталці чесну і рішучу натуру, правдиво і влучно характеризує возного та виборного. Дотепний, здатний на гостре слово й жарт, веселий, щирий й завзятий.
-Як думаєте, чи Микола боровся б за своє щастя?

5-та група. У чому вбачав щастя возний Тетерваковський?
                         ( У владі та одруженні з найкращою дівчиною)

Додаткові питання :
-         Чому ви саме так  думаєте?
-         Хто з персонажів п'єси найвлучніше характеризує возного?
(Микола: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!».)     
  -  Який же він, цей «юрис­та завзятий»?
(Возний — пан, чиновник, освічений, знає дещо з історії України (хто були Кочубей чи Іскра), очевидно, бував і в театрі. Сам Тетерваковський признається, що з часу своєї служби ще нічо­го корисного людям не зробив. Свою життєву філософію возний сформулював у пісні «Всякому городу нрав і права», переробленій з відомого вірша Сковороди, де виправдовує соціальну нерівність.
Просячи виборного «поклопотати» за нього перед Наталкою, возний знає, що за послуги треба платити. Він радить також йому «брехнути для обману», бо всі зараз так роб­лять. У возного свої критерії оцінки людини. Себе він оцінює високо, як письменного, зверхньо ставить­ся до простих людей).
-Чому ж ми серйозно не сприймаємо його наміру одружитися на найкращій дівчині в Полтаві?
(Про своє кохання возний говорить сухими канцеляризма­ми, якими писалися скарги, судові вироки та інші документи — досить дивними словами для закоханого.    Смішною є і спроба силоміць здо­бути право «владіти» дівчиною, яка його не кохає).
-А в щирість кохання воз­ного ви вірите?
- Ні. Адже возний намагається  заволодіти дівчиною, наче річчю? («...Тепер же, читая — теє-то як його — благость в очах твоїх, до формального опреділенія о моей участі, открой мні, хотя в терміні, партикулярно, резолюцію: могу лі — теє-то як його — без отсрочок, волокити, проторов і убитків получити во вічноє і потомственное владеніє тебе — движи­мое і недвижимое імініє для душі моей — з правом владіти тобою спокійно, безпрекословно і по своей волі — теє-то як його —- розпоряжать? Скажи, говори, отвічай, отвітствуй, могу лі бить — теє-то як його — мужем пристойним і угод­ним душі твоей і тілу?»)
- Возний — людина при посаді, багата, і, якби він не любив по-справжньому Наталки, наміри його були б не серйозні. Возний наважився переступити звичаї свого кола, взяти за дружину селянку, нерівню собі. Уже це змушує нас бачити у ньому порядне, добре. Любов Тетерваковського, при всій своїй незугарності, людяна).
- Як він характеризує себе сам ? (Цитата )
Він величається своїм “чином преважним”, “письменством”, самовдоволено заявляє, що в нього “копійка волочиться і про чорний день іміється”. Недаремно возний виправдовує всіх шахраїв, хабарників і казнокрадів — сам він теж розбагатів за рахунок “винужденних подарочків”, які, очевидно “весьма очень іскусно у істця ілі отвітчика виканючував”»
« Я – возний і признаюсь, что от рожденія мого расположен к добрим ділам; но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал».

-Це позитивний чи негативний персонаж?
(Образ Возного найскладніший у п'єсі. Він не схематичний, не одноплановий, у ньому є позитивні риси, і ви правильно їх визначили. Людина, яка здатна на кохання хоч не таке, як у піснях, уже людина. Людина, що могла бути щасливою, але з жалю, із співчуття, навіть хай із хвилинної слабкості, не пішла до мети по головах, справді людина.)



6-та група. У чому вбачав щастя виборний Макогоненко?
(У потрібних зв’язках та матеріальній вигоді)

Додаткові питання :
- Які риси характеру виборного наштовхнули вас на таку думку?
(Хитрість, підступність, лицемірство, крутійство, корисливість, підлабузництво.)

-Хто з персонажів п'єси найвлучніше характеризує Макогоненка?
(Микола: «...чоловічок і добрий був би, так біда хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається: де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже».
-Який епізод у п'єсі є найкращим підтвердженням тому, що виборний уміє «увернутись... хитро, мудро, недорогим коштом»?
(Це сцена в хаті Терпилихи. То співчуттям, то лестощами, то звинуваченням Наталки в безсердечності до матері він добивається згоди дівчини на одруження з возним. Виборний — малоосвічена   людина.   Про   п'єсу-комедію уявлення в нього дуже поверхове і смішне. Про відбудову Полтави він судить тільки з матеріального боку. Може бути й жорстоким, бо вже спробував влади: пробує вигнати Петра, що повернувся, лякає жінок вслід за возним тюрмою.
-Чому він погодився допомогти возному посватати Наталку?
(Справа в тому, що Макогоненко — представник сільської влади. Для керівництва громадою його обрали селяни. Він знається з чиновниками, запобігає перед панами. На словах виборний схвалює заходи щодо боротьби з хабарництвом, а насправді і сам з вигодою для себе погоджується «хожденіє іміти» по «сердечному ділу» возного)
-А позитивного у виборному ви нічого не помітили?
(У Макогоненка в глибині душі є совість. Побачивши, що заварилося з його допомогою, починає рятувати становище: «що не говори, а мені жаль Петра», а пізніше — «такого чоловіка, як Петро, я зроду не бачив!». Тактика виборного в кінці п'єси змінила погляд старої Терпилихи та поведінку возного. А для возного знаходить слова, щоб пом'якшити його біль: «Наталка — по-своєму полтавка, Петро — полтавець, та й возний, здається, не з другої губернії». Виборний влучно характеризує Наталку. Він добродушний, не позбавлений гумору, спостережливий, гострий на слово).


ІV. Рефлексія
Отже,
·       Микола вбачає своє щастя у здатності допомогти людям, у почутті людської гідності, у прагненні до незалежності, у сміливості, розумі і почутті солідарності із знедоленими і бідними.
·       «Ідеальний», але дещо слабодухий Петро, змирившись із обставинами, відмовляється від свого щастя із Наталкою заради спокою її матері Терпелихи.
·       Терпилиха теж мріє про щастя, хай як що й не про своє, так про доньчине. Із свого власного життєвого досвіду вона добре знає, що таке злидні і нестатки, тому Наталчине щастя у її уяві асоціюється із багатим зятем.
·       Возний і виборний своє щастя будують на брехні, підкупах, хабарництві, використанні влади у власних інтересах. Однак, у фіналі п'єси возний ніби перероджуються, зламавши традиції, відмовляється від нареченої уже після того, як вона подала рушники, бо не хоче розлучати закоханих.
-    Щастям для Наталки є «жити люб'язно і дружно; бути вірними до смерті і помагати одно другому». Вона розуміє, що шлюб, узятий з матеріального розрахунку, не може зробити її щасливою.


Порівняймо бачення щастя героїв 19 ст. і нашого часу
-         Чи дуже відрізняються ваші погляди на щастя і героїв твору ?
Може хтось не встиг висловити свою думку, тому зараз маєте таку можливість, відповівши на запитання:
-         Чиї погляди на щастя ви підтримуєте, чи є вони співзвучні з вашими ?
Щоб ваші висловлювання були лаконічнішими, пропоную вам скористатися методом «Прес»

Метод «Прес»
Я вважаю, що…
…тому, що…
Наприклад…
Отже, …

V.Підсумок уроку
Отже , ми ще раз підтвердили думку, що кожна людина розуміє щастя по-своєму, але воно не дається нам у готовому вигляді – за нього треба боротися. Кажуть , щасливими не народжуються, ними  стають. Тому пам’ятаймо основну думку цього твору : кожен з нас – коваль свого щастя .

VІ. Домашнє завдання
1.Підготуватися до контрольної роботи за творчістю І.Котляревського
2.Написати міні-твір «Чи  може  Наталка бути  ідеалом  для  сучасної        української  дівчини» (за п’єсою «Наталка Полтавка»   І.Котляревського).




      Тема. Талант - це дар Божий чи трагедія?
                               (за повістю С. Васильченка" Талант")


Мета: охарактеризувати образи-персонажі  повісті «Талант», наводячи переконливі обґрунтування, приклади з твору; розвивати емоційну сферу учнів шляхом сприйняття мистецтва слова; сприяти формуванню мислячої особистості, яка здатна сприймати, аналізувати, приймати рішення, розвивати свої творчі здібності.

Обладнання: тексти повісті, критичні матеріали

Тип уроку:  урок формування  умінь, навичок


План уроку

№ з/п
Етап уроку
Тривалість
І.
Мотивація навчальної діяльності
4 хв.
ІІ.
Визначення теми, мети уроку
4 хв.
ІІІ.
Основна частина уроку. Формування нових знань та способів дій
25 хв.
ІV
Підсумок уроку.Рефлексія
5хв.
V.
Оцінювання
4хв.
VІ
Домашнє завдання
3 хв.


Хід уроку

                          В кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити.                      
                                                                        Сократ


І. Мотивація навчальної діяльності.

1. Евристична бесіда

1)Поясніть, як ви розумієте слова Сократа?

2)Що таке, на вашу думку, талант?





Асоціативний кущ.

                  Обдарованість

                       Вміння                                               Здібність
 
 




                                                            ТАЛАНТ





                                                Іскра Божа

         Божий дар
                                                    
                                                        Хист
 
 








ІІ. Визначення теми й мети уроку
1.Бесіда
1)Як ви думаєте, чому ми розпочали  урок  із асоціацій до слова "талант"?
2)Яка тема нашого уроку?

Що ми повинні зробити? (Що робимо після того, як опрацювали зміст твору?)

ІІІ. Основна частина уроку. Формування нових знань та способів дій

1. Робота в групах.
Дайте відповідь на питання, використовуючи метод "ПРЕС"

- Чи були герої повісті талановитими людьми, у чому проявлявся цей талант, якими були їхні мрії, якою виявилася реальна дійсність?

1 група – образ учителя - оповідача
2група –образ Андрія Марковича
3 група – образ дяка Запорожця
4група – образ Тетяни
5група – образ отця Василя

Метод «ПРЕС»
1.     « Ми вважаємо, що …»
2.     «… тому, що …»
3.     « Наприклад…»
4.     « Отже,  …»

2.Представлення напрацювань


3.Бесіда
Учитель: отже, мрії талановитих людей не здійснилися, але кожен з них по-різному переживає низку невдач у своєму житті.

-Чи має людина право розпоряджатися своїм життям?
-У чому ж призначення таланту? Яка його роль у житті людини?

4. Визначення проблематики художнього твору із використанням прийому «Коло ідей»

Яка проблема, на ваш погляд, є головною у творі?


ІV. Підсумок уроку . Рефлексія
Заповніть таблицю

                 
Теза

Мої міркування

Талант – це дар Божий чи трагедія?


V. Оцінювання

VІ.  Домашнє завдання

Написати свої міркування на тему
Що я повинен (повинна) зробити для того, аби донести свій талант до людей





Додаток до урок

Образ учителя-оповідача

Це вчитель, який хотів здобути вищу освіту й присвятити себе служінню народові. Оповідач, натура поетична і разом з тим сильна, сидячи в старезній школі, що нагадувала льох, думає зовсім про інше: «І помалу встає передо мною моє радісне, моє тепле, те, що завжди тепер світить і гріє мені, — університет...  І увижається він мені, цей храм юності чарівний, десь далеко-далеко, палацом надхмаряним... Шляхи до його, єдині доступні мені шляхи, юнакові бездипломному, хащами позаростали непролазними... Мурами високими їх перегороджено, глибокими безоднями перекопано, та сміливо й радісно топчу я ті хащі ночами, січу терни, голими руками мури ламаю, мов крилами перелітаю безодні... Лечу...».
  Сільські вчителі того часу змушені були працювати в неймовірно важких умовах. Ось вигляд шкільного будинку: «І встає перед очима руїна — чорна, як головешка, ніби од печалі пригоріла. Посередині — провалений дах. Стріха з одного боку висока, з другого — схилилась мало не до самого долу. Вигнулись наперед трухляві двері, нащось окуті в залізо.
   На дверях — великий заржавілий замок. А бур'яну того кругом, як лісу!»
   Не краща й квартира, в якій мешкатиме вчитель. Автор докладно описує її інтер'єр: «Поламаний стіл, двоє старих стільців, ліжко, абияк, нашвидку з трухлих дощок змайстроване... свіжа на йому солома...». Такий же і клас, де навчатимуться учні: «Дмухнуло вогким, холодним льохом...». Стеля схилилася низько, а далі в глибині ще нижче. Посередині, де її можна було досягти рукою, стоять підпірки — стовпи. По боках — манячать ряди нефарбованих парт, побитих та помережаних школярськими ножами».
    Незважаючи на такі жахливі умови, молодий просвітянин не впадає у відчай, він вольовий, вірить у краще життя. Це видно з прикінцевого символічного пейзажу, яким завершується перший розділ повісті: «...Ой ви, дурненькі, заплакані вікна: сонце — буде, будуть дні радісні, ясні, будуть пісні, квіти, будуть радощі, сміхи... Будуть!..»
    Оповідач — людина чесна, лагідна, щира. І дуже лірична, яка вміє опоетизувати буденні явища. Згадаймо його опис пір року, яким починається VI розділ повісті: «Жили осінь, жили й зиму, мов краї невідомі в своїй школі, як в ковчезі, перепливали. Під вікнами мінялися береги. Були вони ясні й смутні, з золотими листопадами, із заходами огняно-червоними, узорами з листу осіннього помережані; далі пливли темними краями в туманах та дощах... Пливли, пливли і на один ранок випливали несподівано на білі, казкові береги. Просвітліло од їх, і тихою радістю засяяло в сумних шкільних стінах».



Образ Андрія Марковича

   Неприємне враження справило на оповідача перше знайомство зі старшим учителем Андрієм Марковичем. «Людина занадто практична, ретельно акуратна, хитренька, до всього допитливий», — так спершу подумав про свого колегу новоприбулий. Та вони швидко подружилися, бо обидва тяглися до знань, мріяли вступити в університет, були схожі за характерами: наполегливі, життєлюбні. Навіть закохалися в одну дівчину.
    Рельєфно змальовано в повісті образ Андрія Марковича. Старший учитель постає розсудливим, кмітливим, з великим життєвим досвідом. Він життєрадісний, любить народну пісню, гумор.
    Андрій Маркович — дуже добра і щира людина. Його закоханість у Тетяну така велика, що він згоден навіть одружитись на скривдженій паничем дівчині. А на похоронах вчительки він своєю палкою промовою провокує стихійний виступ.
    Ось як письменник підкреслює, наприклад, рішучість натури Андрія Марковича: «У синіх очах, як скеля з-під води, виблискує криця».
   Як і оповідач, Андрій Маркович розуміє, що шлях до подальшого навчання йому буде перекрито, проте не втрачає оптимізму.

Образ Тетяни

   З великою душевною теплотою створений образ головної героїні — Тетяни. Вперше ми зустрічаємо її у IV розділі твору, коли молода вчителька прийшла до Андрія Марковича по книжки. Вона життєрадісна, енергійна, закохана в пісню. Дівчина має чудовий голос, наділена великими акторськими здібностями і мріє стати артисткою, грати у справжньому театрі.
   Портретною характеристикою Тетяни автор виявляє своє ставлення До персонажа: «На мене пильно дивилися цікаві очі. Великі, довірливі, карі. Ці очі зразу викликали в мене якесь хвилювання...». Це про Тетяну. Вона «мов квітка, розцвітла», «висока, ставна, коса біляста», у неї «на диво сильний, чарівного тембру голос».
   Тетяна співає у церковному хорі, виступає у виставах, що влаштувала місцева поміщиця. Хоч для виступів не було ніяких умов, бо за театр правила «клуня, сцена — пара перекинутих саней, грим — уголь та крейда... Завіса — з драних ряден, дзвонять у битий чавун...», гра приносить дівчині велике моральне задоволення. Успіх окрилює її, подає надії. Вона вірить обіцянкам панів допомогти поїхати на навчання: «Слухайте... тільки не смійтеся з мене, дурної... — Вона прихилила мою голову і знишка промовила над ухом: — Кажуть — у мене талант...», « обіцяли в город одвезти... учитись...».
   Зневірившись у людях («театр» розігнали, панич-студент покинув), Тетяна хотіла втопитись, але мати врятувала. А тут ще лицемірний піп продовжував грубо залицятись до дівчини, а згодом навіть почав цькувати її.

   Друзі-вчителі морально підтримують Тетяну. До неї повертається душевна рівновага. Вчительці знову дозволяють брати участь у церковному хорі. Але
незабаром отець Василь вчинив у церкві скандал і прилюдно осоромив Тетяну. Приводом для цього було те, що хористка одного разу дала волю своєму незвичайної сили й краси голосу і полонила ним людей. Це налякало й обурило попа. Він аж зашипів: «Я за тебе ось ще не так візьмуся. Десь там тинялася в пана по балаганах, прийшла до церкви — бешкет розводити. Бачили таке? Артистка...». Але селяни не підтримали попа, «чуманіли», і стали на захист дівчини.
   Тетяна, не стерпівши наруги над собою і своїм талантом, кінчає життя самогубством.
    Загибель вдовиної дочки сколихнула село. Люди звинувачують попа у смерті дівчини, протестують, усвідомлюючи свою правоту. Особливо це виявляється під час похорону. Отець Василь, перелякавшись селянського обурення, відмовився виконувати свій професійний обов'язок. Померлу «ховали ґвалтом. Одібрали ключі у титаря, одімкнули церков, взяли мари, корогви». У селян з'явилася незвичайна рішучість: «Мов вітром холодним подуло по людях — чуби наструнчились, як дріт, в очах блиснуло колюче: "Ламайте двері, чого там..."».


Образ дяка

   У творі є епізодичний образ дяка Запорожця, який, однак, має значне змістове навантаження. Він з'являється на початку та в епілозі повісті.
   У напівгумористичному плані подано портрет дяка Запорожця: «Увіходить сива шапка, пальто — наопашки, під рукою кавун. Сміливі сірі очі, шовкові русі кучері — гарний...».
   Устами дяка автор дає характеристику попові: «Дерій, зажера, заїдливий», «тільки путня людина прибуде в село — з'їсть», «не людина — собака пінява». Служителі культу ворогують між собою, «Не любимо й на перехід один одного», — зізнається Запорожець. Йому остогиділо дякування, сварки з отцем Василем. І шукає він розради в горілці та бешкеті.
   Запорожець — обдарована натура. Він гарно співає, мріє здобути освіту. Але це безвольний, інколи навіть жалюгідний чоловік, бо не бачить жодної перспективи у своєму житті. Вступивши до вчительського інституту, кидає його, бо він здається для нього «тюрмою».
   У кінці повісті ми знову зустрічаємо Запорожця: п'яний дяк заблудився і потрапив у болото, з якого не може вийти. Звідти доноситься його голос: він співає улюблену Тетянину пісню «Чого вода каламутна».
   Хоч дяк морально опустився, пиячить, але йому ще властива поетична вдача, неспокійно б'ється в нього серце, «очі зацвіли ніжним жалем, смутно-смутно осміхнувся...». Тужливі слова пісні «Ніч темная та невидная, головонька мой бідная» символізують неспокій юнака, його тугу за кращим життям.                                       ***
   Загинув чудовий талант співачки. Пропадає педагогічний хист двох молодих учителів, які мріяли про університет. Адже після участі у багатолюдному похороні Тетяни, який перетворився у мітинг протесту, шлях до вищого навчального закладу їм закритий. Не здійснилися сподівання й дяка Запорожця — людини хоч і пропащої, але досить обдарованої. Як бачимо, тогочасні умови калічили життя талановитих людей з народу.
  «Так... талант... Розмовляли довго-довго. Про Тетяну, про її долю... Про долю того кращого цвіту народного, некоханого, дощами неполиваного, що гнеться з торбами, сонцем запалений, смутний, скрізь попід позамиканими брамами мурованих шкіл.»
   Доля народних талантів наводить героїв повісті на невеселі роздуми. Смерть Тетяни спричиняє їм невимовний біль. Однак друзі-вчителі не зневірюються, бо це сильні, вольові натури.
   Хоч кінець повісті трагічний, твір у цілому має оптимістичний характер.



Отець Василь

У повісті змальовані й негативні персонажі. Уже з перших сторінок ми довідуємося про отця Василя. Спочатку про цього говорять інші персонажі. Так, дяк Запорожець різко негативно характеризує попа. Поступово перед читачами розкривається натура цієї людини.
    Отець Василь лицемірний, грубий у ставленні до людей, розпусний, боягузливий. Негативне ставлення викликає в читача опис зовнішності отця Василя. Він «лютий, як звір», «блідий, як глина, очі зеленяві, злісні», не розмовляє, а шипить.
    Нетактовно, презирливо він ставиться до односельців при конфлікті з Тетяною в церкві та під час її похорону.
    Піп не вийшов навіть, щоб виконати свій професійний обов'язок щодо покійної. Мабуть, відчував свою провину і боявся гніву та осуду людей.

   До негативних образів належать і панич-студент, який підло обдурив Тетяну, скориставшись її довірою і закоханістю, і пані, яка обіцяла допомогти талановитій дівчині, влаштувавши її на навчання, але не дотримала свого слова.
   Егоїзм і байдужість панівного класу призводила до загибелі талановитих людей з народу.

Тема.   Проблема українізації через призму дійових  персонажів  п'єси    "Мина Мазайло"

Мета: Визначити центральну проблему п’єси  М. Куліша «Мина Мазайло»; розкрити її сприйняття за допомогою системи образів твору; сформулювати висновки, висловити своє розуміння цієї проблеми; розвивати навички аналізу літературно-художнього твору, характеристики образів-персонажів, розвивати уяву учнів шляхом сприйняття мистецтва слова; розвивати образне та асоціативне мислення, усне і писемне мовлення школярів; виховувати активну життєву позицію учнів,сприяти вихованню справжніх життєвих цінностей.
Обладнання: прозора скляна призма, тексти п'єси, критичні матеріали.
Тип уроку:  урок формування і застосування знань, умінь, навичок.
Очікувані результати.
Після цього уроку учні зможуть:
- визначити, як показана українізація, запроваджена у 20-х роках, через призму бачення дійових осіб п'єси "Мина Мазайло".
План уроку                                                                                                  

№ з/п
Етап уроку
Тривалість
І.
Організаційний етап
Актуалізація опорних знань учнів
3 хв.
ІІ.
Формулювання проблемного запитання
5 хв.
ІІІ.
Визначення теми, мети уроку
3 хв.
ІV
 Робота над проблемою
23 хв.
V.
Рефлексія
3-4 хв.
VІ
Оцінювання
4хв.
VІІ.
Домашнє завдання
3 хв.


                   Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань учнів
1.Тестове завдання:
1.Малорос, що міняє прізвище                  А)Мокій Мазайло
2.Російський шовініст                                  Б)дядько Тарас
3.Прихований   націоналіст                         В)тьотя Мотя
4.Прибічник  українізації УРСР                 Г)Рина, Лина
5.Войовничі  міщанки                                 Ґ)Мина Мазайло
2.Порівнюємо відповіді.
ІІ. Формулювання проблемного запитання
Учитель: отже, ми визначились стосовно кожного персонажа, але є питання, що об'єднує всіх дійових осіб.
Послухайте уривок з історичної довідки і скажіть, про що йдеться?
«Це короткочасний і малодосліджений період в історії нашої країни. Це була слабка спроба протиставити хоч щось повольній русифікації, яка тривала в Україні кілька століть, починаючи з царських часів і до радянських. Віками утверджувана думка про другосортність української нації, мови привела до незворотних процесів. Ті з українців, які хотіли добитися чогось у житті, особливо зробити кар'єру, усіма способами відхрещувалися від свого українства, відмежовувалися від своїх коренів. У цих людей ніхто не намагався виховати почуття патріотизму, ніхто не знайомив їх із правдивою, справжньою історією народу.»
(Йдеться про українізацію. Записати на дошці слово «українізація»).
А тепер давайте проведемо невеличкий експеримент. Перед вами предмет, подивіться на нього крізь призму у різних ракурсах.
 Що ви бачили?(Кожен з учнів бачив цей предмет по-різному)
Зробіть висновок стосовно героїв твору.
Очікувана відповідь: кожен з героїв дивиться на цю проблему по-своєму, залежно від ракурсу.
ІІІ. Повідомлення теми та очікуваних результатів
Учитель: ми сьогодні так само, за принципом призми, розглянемо проблему, яка є темою нашого уроку( фіксуємо тему на дошці).
Тож після уроку ми зможемо розкрити центральну проблему твору та сформулюємо свої висновки щодо цього питання.
IV. Основна частина уроку. Формування  нових знань і способів дій
-На даний момент ми знаємо:
-         імена персонажів;
-         центральну проблему;
-         Що робити далі?
Очікувана відповідь: розглянути погляд кожного з персонажів на цю проблему.
-Організація групової діяльності учнів
Учитель: для цього об'єднайтесь у групи(за робочими днями тижня) -Завдання.
Розглянути проблему українізації кожним конкретним персонажем.  (час роботи 10 хв.)
-         Як ставиться до українізації, підтримує чи не підтримує її ...
I  група ... Мокій Мазайло;
II   група ... дядько Тарас;
III   група ... тьотя Мотя;
IV   група ... Мина Мазайло;
V   група ... Рина, Лина, Уля.
Учитель: ви повинні чітко визначити позицію даного вам персонажа за допомогою технології «Дерево рішень» «За» чи «проти»? І навести аргументи.
«Дерево рішень»
«ЗА» ЧИ «ПРОТИ»?


Мокій       д. Тарас         т. Мотя         Мина        Лина,Рина,Уля
(«За»)    («Проти»)    («Проти»)   («Проти»)     («Проти»)
  
(Кожна група висловлює свою думку, наводить аргументи)
Отже, ми розглянули проблему українізації у маленькому соціумі - родині.
-         Чого більше – «за» чи «проти»?
-         Тож чи могла українізація мати успіх у 20-х роках, чи може вона була відразу приречена, якщо більшість її не підтримувала, не розуміла її значення для народу?
Учитель: я думаю, що прийшов час ще раз використати нашу призму, але тепер, враховуючи наш час. Хоча п'єса написана у 1928р., але й по сьогодні має шалений успіх на сценах українських театрів, читається з незмінним інтересом.
-         Що є причиною цієї популярності?
Орієнтовна відповідь: у п’єсі порушується питання національного відродження України, автор пробуджує почуття національної самоповаги. Він спонукає нас думати над тим, як відстояти мову, культуру, історію, як відродити Україну.
-         Наскільки проблема українізації, піднята М. Кулішем, актуальна зараз?
Орієнтовна відповідь: прикро зізнатися, але й зараз живуть такі «мазайли», які соромляться свого походження, своєї нації. І доки будуть жити «Мини», що роду не пам'ятають, ця проблема буде актуальною.
VI. Рефлексія
Тож виходить, що М. Куліш не дав сучасникам та нащадкам шляхів вирішення цієї проблеми?
А хто може це зробити?
Отже, кожен сам має собі відповісти на це запитання…

Вправа  «Незакінчене  речення»

Продовжіть речення ( на листочках)

Для покращення мовної ситуації в Україні я пропоную ...

VII. Оцінювання

VІІІ. Домашнє завдання

 Підготуватися до тематичної контрольної роботи за творчістю М.Куліша


Стендові пректи









   

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)