Українська мова

Всеукраїнський диктант національної єдності – 2014

УКРАЇНСЬКОМУ РАДІО – 90 РОКІВ!

Історія Українського радіо це – дивовижна епоха: сотні журналістів-корифеїв, тисячі радіопрограм, мільйони листів і телеграм від слухачів і незліченна кількість таких важливих, сказаних і почутих слів.
А знаєте, з якого слова і коли все почалося? Увечері шістнадцятого листопада 1924 року з гучномовців, установлених у центрі Харкова, пролунало: “Алло! Говорить Харків! Працює перша в Україні радіотелефонна станція!” Харків’яни, затамувавши подих, слухали, як звучить по радіо концерт.
У літопис Українського радіо вписано чимало незабутніх сторінок. Позивні «Реве та стогне Дніпр широкий» не зникали з ефіру в роки Другої світової війни. Українські письменники, а саме: Володимир Сосюра, Павло Тичина, Максим Рильський – з фронту передавали аудіозвернення, які підтримували бойовий дух народу. А по війні чимало українських родин, розпорошених по всіх усюдах, возз’єднувалися завдяки радіо.
Понад вісімдесят годин щодоби – такі обсяги мовлення Національної радіокомпанії України сьогодні, у дні її дев’яносторіччя. І зараз, у ці хвилини, коли ви разом із багатомільйонною українською родиною синхронно, слово за словом пишете радіодиктант, пам’ятайте: це відбувається завдяки нашим спільним зусиллям!
Наші домівки єднають радіохвилі, а наші серця – Українське радіо! І це – найпотужніша хвиля єдності!

Текст радіодиктанту ( Львів. 2014)

Наш національний заповіт

Ми всі виховані Шевченком. От чи всі виховані…

Нині дехто каже, що в нас немає національної ідеї. Неправда. Є. Ось тут вона вся, у Шевченковому «Кобзарі»!

Кажуть, що немає програми державотворення. Ось вона, тут! У «Кобзарі»! Читаймо й робімо, як тут написано, – і збудуємо Україну.

Такої книги, як «Кобзар», не має жоден народ. Саме в ньому викладено національну програму, яка своєю високопоетичною формою має магічний вплив на загал. Ця дивовижна книга – невичерпне джерело незламної віри в нашу справу для всіх поколінь нації, для «мертвих, живих і ненарожденних». Ми зобов’язані правильно розуміти і засвоювати твори нашого Генія, утілювати його національно-державні помисли, а серед них найчільніший – ідею державної незалежності України.

Звичайно, самого слова «ідея» у Шевченка немає, зате є її сутність, яка формується із принципів справедливості, сумління, добра, які поет утілював усе життя.

Прочитаймо цю ідею зі слів «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля» та «борітеся – поборете». І мобілізуймо її на виконання всіх завдань.

«Кобзар» – це щось значніше, аніж книга поезій Тараса Шевченка, це наш національний заповіт.

Текст теледиктанту (2014 р.)

 Висока місія

Якось зійшлись дерева на велике віче обирати собі провідника. Та такого, щоб і господарем був серед них, і слугою, щоб і честь остеріг, і надію оживив, і від біди охоронив, а в нагороду собі нічого не жадав.

Кого не просили вони – все марно. Кедр відмовився тому, що гордий був. Дуб відмовився через багатство своє, а береза білокора хизувалась красою своєю. Кожен із них волів бути паном, а не господарем-слугою.

Аж ось крикнув хтось: «Нехай терен буде господарем-слугою! Він не гордий, як кедр, не багатий, як дуб, і красою в березу не вийшов». І терен дав згоду.

Ти з народу прийшов, і народ назвав твоє ім'я, щоб ти був господарем його думок і слугою. Щоб честь народу стеріг, і надію на краще оживив, і від біди охоронив, а в нагороду собі нічого не просив. І ти станеш, як той терен на битому шляху. Хоч тебе топтатимуть усі, але ти, вкритий курявою доріг, виставиш колючки свої проти напасників одвічних і цвістимеш для людей білим цвітом.

Такою на землі повинна бути місія правителя – оборонця і слуги народу.

Текст Всеукраїнського диктанту національної єдності- 2013

ПІОНЕР НА НИВІ ЕЛЕКТРОНІКИ

  Втілення ідеї дальнобачення — спільне колективне дітище багатьох учених і радіоентузіастів різних країн. Та вперше у світі створити повністю електронну систему передачі на відстань рухомого зображення і, крім того, навіть здійснити його практичну трансляцію пощастило лише Борисові Грабовському — сину поета Павла Грабовського. 1924 року він винайшов пристрій, що став основою передавальної телевізійної трубки, учений змусив промінь рухатися поверхнею надчутливої металевої пластинки, на яку проектувалося зображення. Незабаром наш земляк та його друзі отримали вітчизняний,  а потім – міжнародний патент на винахід. Минув час, і шістдесятирічний учений, на превеликий подив, читає в книжці Уїлсона, яка, можливо, потрапила йому до рук випадково, про те, що винахід, зроблений ним раніше, немовбито здійснили американці! Обурений несправедливістю, він розпочинає боротьбу, захищаючи не стільки особисту славу, скільки пріоритет вітчизняної науки й техніки. Крапку в суперечках про авторство винаходу телебачення поставила ЮНЕСКО — спеціалізована організація ООН із питань науки, освіти, культури: вона юридично визнала першість за Борисом Грабовським.

Радіодиктант національної єдності – 2012 
Вона підкорила Європу

Якось Іван Турге(є)нєв славетний російський класик звернувся до Тараса Шевченка аби той порекомендував кого з прозаїків читати щоб вивчити українську мову. Відповідь була такою Марка Вовчка він один знає нашу мову. Цей факт погодьтеся дуже переконливий.

16-річна Марія Віл(л)інська красуня розумниця дочка російського дворянина живе в О(о)рлі. Звичайно ж вона не знає що буквально через сім років стане знаменитою українською письменницею та ще й з викликом підписуватиме свої твори чоловічим псевдонімом Марко Вовчок. Якби тоді дівчині хтось сказав про це вона напевно тільки розсміялася б для цього треба принайм(н)і знати українську мову.

Одружившись з Опанасом Марковичем Марія не без його допомоги а він був українським етнографом досконало вивчає українську а вже через шість років створює народні оповідання що принесли їй славу в Європі. Їх перекладають че(ш)ською дан(ь)ською німецькою та іншими мовами а повість Маруся стала класичним твором француз(с)ької дитячої літератури витримавши майже двадцять видан(н)ь. 

Вона підкорила Європу

Якось Іван Тургенєв, славетний російський класик, звернувся до Тараса Шевченка, аби той порекомендував, кого з прозаїків читати, щоб вивчити українську мову. Відповідь була такою: «Марка Вовчка: він один знає нашу мову». Цей факт, погодьтеся, дуже переконливий.

Шістнадцятирічна Марія Вілінська, красуня, розумниця, дочка російського дворянина, живе в Орлі. Звичайно ж, вона не знає, що буквально через сім років стане знаменитою українською письменницею та ще й з викликом підписуватиме свої твори чоловічим псевдонімом Марко Вовчок. Якби тоді дівчині хтось сказав про це, вона, напевно, тільки розсміялася б: для цього треба принаймні знати українську мову!

Одружившись з Опанасом Марковичем, Марія не без його допомоги (а він був українським етнографом) досконало вивчає українську, а вже через шість років створює «Народні оповідання», що принесли їй славу в Європі. Їх перекладають чеською, данською, німецькою та іншими мовами, а повість «Маруся» стала класичним твором французької дитячої літератури, витримавши майже двадцять видань.

Текст радіодиктанту – 2011

Червона рута

  Рута, виявляється, – жовта квітка. За переказами, що досі існують у Карпатах, вона лише на кілька хвилин, у ніч на Івана Купала, стає червоною. Дівчина, яка її знайде, буде щаслива в коханні.

 Пісню «Червона рута» написав Володимир Івасюк – дев’ятнадцятирічний студент Чернівецького медичного інституту. Як же народився задум?

  У багатющій батьковій бібліотеці юний Володя, тоді ще старшокласник, натрапив на видану 1906 року збірку коломийок. В одній із них він прочитав про чарівне зілля – червону руту. Для юного музики цей образ став зворушливою знахідкою, справжнім одкровенням. Потім він багато мандрував селами, шукаючи ключ до розкриття таємниці, і згодом знайшов новий варіант коломийки про загадкове чар-зілля.

     На обласному телебаченні Івасюк мав добрих друзів, яким показав нову пісню. Її прем’єра відбулася в програмі «Камертон доброго настрою». І ось настало свято Володиної музики та поезії – визнання його творчої роботи: «Червона рута» стала піснею року в колишньому Радянському Союзі на конкурсі «Пісня-71».